Суть у чому - військові часто просили солодкого. І, побалакавши, закупили ми величезну кількість їх та відправляли.... Люди, реально ви їх так любите, чи просто так писали, аби щось було?

Робимо маскувальні сітки, вже 5-й рік, і тенденція - все менше та менше людей їх виробляє. Ігнорування потреб нашої армії у війни більше та більше. Тому, з проханням, якщо можете - допоможіть. Робота на фото - наша. Якщо є військові, кому потрібні такі - напишіть, не відмовимо.

Посилання на банку:

https://send.monobank.ua/jar/4SpDoZzRga

Номер банки:

4874 1000 2555 3721

Я д19. Спочатку трохи контексту — я виросла з татом та бабусею, тема відносин та сексу в нас завжди була табу. Я практично усе життя мала зайву вагу та увесь пубертатний період виглядала неформально, а воно знаєте як буває в маленьких містах, якщо ти не такий як усі інші то водитися з тобою ніхто не буде. Друзі-дівчата хоч в мене і були, але (як мені здавалося) хлопців своїм зовнішнім виглядом я відлякувала та й сама намагалася їх уникати, бо 1) в душі не їбала як знайти з ними спільну мову 2) не хотіла щоб про це взнали тато та бабуся, для мене це було якось соромно, навіть коли я просто гуляла з однокласниками батьки поводили себе дивно.

Повномасштабка почалася коли мені було 15 та усі ці роки я практично не виходила на вулицю. Я з прикордоння і навіть вийти в магазин було небезпечно, тому спілкування ірл звелося практично к 0, бо подруги розʼїхалися. Я закінчила школу онлайн, поступила онлайн, мала друзів тільки в інтернеті, але хлопців так і продовжувала уникати. Тільки років в 17, коли почала грати в шутери я навчилася знаходити з ними спільну мову, зараз маю декількох друзів-хлопців, з якими ми граємо та добре проводимо час разом, але за весь цей час романтичних взаємодій чи то офлайн, чи то онлайн було рівно 0.

І ось мені вже 19, півроку тому я переїхала в більш безпечне місто, привела себе в форму та на мій погляд виглядаю непогано, маю можливість вийти на вулицю без супроводу рою фпв над головою, а я досі незаймана та навіть за ручку хлопця не тримала. До недавніх пір мені було на це всеодно, бо головною метою було вижити та вирватися з того аду, але зараз я відчуваю себе якоюсь дивною, зламаною, дивлячись на подруг які вже активно будують стосунки, а я одна-одна-одна. Розумію, що в кожного свій шлях, але я вважаю, що під лежачий камінь вода не тече і хочу це виправити.

Отже, питання до дівчат — де ви, бляха, знаходите нормальних хлопців? В мене були спроби знайомства в ботах типу дайвінчика та тастера, але все закінчувалося майже одразу, бо я, на щастя, вмію відсіювати довбойобів.

Та питання до хлопців — припустимо, ви знайомитесь з дівчиною та виявляється, що вона навіть не цілувалася, вам це здасться дивним та відштовхуючим?

Готуюсь складати теоретичний іспит. Хто здавав «теорію», в мене до вас питання - чи дійсно усі питання з Greenway потрапляються на іспиті? Система автоматично генерує 20 питань з усіх наявних чи «білети» переглядають люди?

Чи потрапляються такі легкі очевидні питання, і чи буває що усі 20 питань легкі? Чи там є певна «невидима рука ринку» яка гарантує що буде, наприклад, 5-7 складних та каверзних питань.

Готуюсь ,звичайно, до усіх питань, але цікаво почути ваш досвід.

Тяк її звати. Вона все життя прожила в Краматорську. Під час першого сучасного російського вторгнення в Україну у 2014 році, вона отримала психологічну травму — і відтоді вже не була собою. А травма лише посилювалася.

Тепер вона змушена поїхати. Росіяни розбомбили її дім. Потім вони розбомбили дім родичів, до яких вона переїхала. Росіяни хочуть, щоб Надія загинула. Вони просто ненавидять саму ідею існування Надії в цьому світі.

Але Надія живе.

І народилася Надія тут, в Україні.

https://youtu.be/4CzjF-yzn0Y

Для нас дрібниця. Для військового — трохи людського комфорту посеред війни. Збираю постійно на них, і, чесно кажучи, їм радіють іноді більше, ніж консервам та сухпаям. Ціни захмарні, якщо врахувати, як ними часто користуються. Якщо маєте змогу - допоможіть, звіти маю. Мої сторінки у профілі є, там написано. Вже не знаю, де писати людям, щоб розуміли, для чого я збираю.

Посилання на Банку

https://send.monobank.ua/jar/3FXbJ6eZoM

Номер картки

4874 1000 3815 0085

Цікаво, хто робив для зборів на виграш авторські патчі та шеврони?

Як волонтер, робив збори на вологі серветки. Збори великі, брав їх по 120 кг, це пачок і пачок.... І грошей. Це преамбула. Написав про збір, нащо вони треба, звіти від людей, все. Пише жінка - для чого вони треба, замість них краще Чуйку придбати. Цю людину у коментарях почали військові наставляти на "вірний шлях", показуючи навіть, як їх використовували. Але людина непробивна, і впевнено доказувала військовим, що їм треба. Як з такими бути? (На фото остання відправка)

Цього року вирішив саме вручну, а у вас як з цим процесом?
Хто не знає, ця штука у нас називається «шатківниця»

як ви ставитеся до того, що залишки їжі, чи яку не забрав клієнт, вимагають викидати працівникам, які там працюють? а не дозволяють забирати собі чи хоча би за пів ціни брати (можна придумати ще якісь варіанти).

Доброго дня.Ми плануємо проводити лекції для людей зрілого та похилого віку. Однією з тем буде: «Корисні мобільні додатки для повсякденного життя».Буду вдячний, якщо ви накидаєте додатків для телефону, які можуть бути цікавими та корисними в щоденному житті.

Може щось, про які мало хто знає, але вони подобаються вам

Дивно що за рік вони не зробили так щоб вона не сдихала від такого